back...Євгенія Поль – два обличчя наглядачки німецького табору на Пшемисловій в Лодзі

Не можу зрозуміти, як це можливо, щоб Євгенія Поль приховала в собі два таких різних обличчя. Під час роботи в садку Ґєня була бездоганною та доброю людиною. Вона була неймовірно турботлива до дітей (…). Не вміщається в голові, що кілька років тому вона могла вчинити такі жахливі та жорстокі дії щодо дітей, як наглядачка табору для польських дітей – розповіла в розмові з істориком музею Маріанна Томасік, яка після війни працювала в тому ж розпліднику, що й Євгенія Поль.

Євгенія Поль - наглядачка в німецькому концтаборі для польських дітей на вул. Пшемислова, після війни кілька років працювала інтендантом у дитячому садку в Лодзі. Керівники в ПРЛ-івському закладі праці не перевіряли її минуле. У 1970-х роках, під час відомого процесу над колишнью вахманкою, деякі свідки, які в дитинстві пережили табірний кошмар, зізнавалися, що вони панічно боялися Поль.

«Кожна із нас, що тоді працювала на кухні, мусила лягати і обрана дівчина під наглядом Євгенії Поль нас била. Поль стояла біля неї і спостерігала, чи достатньо міцно вона б’є і рахувала удари. Поль завжди була рада, коли когось карала. Вона з посмішкою на обличчі роздавала шмагання», – пояснювала Ядвіга Староста, колишня ув’язнена табору на Пшемисловій.

«У 1942 році мене привезли до табору в Лодзі. Там була обвинувачена Поль, яка нас била (...). Якщо ви не виконували свою роботу, вас били. Обвинувачена била нас батогом. Вона сильно била і у цілому не вдавала, що б’є (...). Підсудна наказувала виконувати вправи жабок у день і в ночі. Ми мусили витягувати руки до гори та навприсядки мусили скакати” – згадувала Тереза Стефаняк.

У січні 1945 року, перед самим приходом радянських військ, наглядачки за малими в’язнями, разом із рештою команди, втекли з табору.  Проте Поль не залишила Лодзі. Після війни вона проживала за старою адресою. Незважаючи на те, що вона підписала volkslist, у 1949 році окружний суд у Лодзі зняв з неї звинувачення у «відхиленні від польської національності».

Поль влаштувалася на роботу в офісі Металевих закладів номер 10. У спортивному клубі „Лодзянка” вона розвивала свої спортивні здібності.

У листопаді 1956 р. завдяки протекції подруги, з якою вона познайомилася під час вечірніх курсів з адміністрації та торгівлі, її взяли на роботу інтендантом у дитячий садочок Закладів бавовняної промисловості iм. Армії Людової в Лодзі.

„За час роботи в наших закладах вона показала себе хорошим працівником. Вона виконувала свою роботу бездоганно. Вона дисциплінована, сумлінна та товариська працівниця. Користується доброю репутацією серед начальства та колег” – читаємо в рекомендації дирекції.

Позитивну думку про Євгенію Поль підтвердили свідки її роботи. Треба визнати, що вона була доброю, працьовитою і доброю до всіх, а особливо до дітей.

– Ґєня Поль вирізнялася добротою та чесністю. Як інтендантка, вона ніколи не наважувалася забрати будь-які продукти, призначені для дітей (...). Я не можу зрозуміти, як це можливо, щоб Євгенія Поль приховала два таких різних обличчя. Під час роботи в садочку Ґєня була бездоганною та доброю людиною. Вона неймовірно дбайливо ставилася до дітей –згадувала Маріання Томасік, яка після війни працювала у тим самим садочку, що й Євгенія Поль.

Вахманка табору на Перемисловій стверджувала на суді, що дирекція садочку знала про її минуле. Свідки то заперечували, стверджуючи, що Поль ніколи не розповідала про свою долю. Казала лише, що за часів війни «працювала з дітьми».

– У мене не вміщається в голові, що кілька років тому вона могла вчинити такі жахливі та жорстокі дії щодо дітей, будучи наглядачкою табору для польських дітей, – додала Маріанна Томасік.

11 грудня 1970 р. рішенням воєводської прокуратури в Лодзі Євгенія Поль була затримана і тимчасово заарештована. Її звинуватили у вбивстві шести дітей. Лише у двох таких справах суд знайшов докази її співучасті. Зловмисницю засудили до 25 років позбавлення волі.

Євгенія Поль вийшла на волю через 19 років – за амністією 1989 року. Вона повернулася до Лодзі, де три роки перебувала під наглядом судового куратора. Вона померла на волі в 2003 році.