Публікації
Публікації про німецький концентраційний табір для польських дітей в Лодзі
Перша стаття про долю малолітніх в'язнів на вул. Пшемислова була опублікована в 1946 році в журналі «Соціальна служба» Марією Немиською-Гессеновою. У статті «Діти з табору» вона описала психофізичний стан 233 в’язнів, які після перебування в таборі були відправлені до Муніципальної служби опіки в Лодзі. Численні публікації, автори яких розповідали про виникнення та функціонування дитячого табору на вул. Пшемислова, датуються 1960-ми роками – це було пов’язано з тим, що докази щодо табору збирала Окружна комісія з розслідування нацистських злочинів у Лодзі. Також з 1960-х років є стаття журналіста з Лодзі Вєслава Яжджинського «Reportaż zpustegopola” („Репортаж з пустого поля”), опублікована в журналі «Odgłosy» в 1965 році.
У 1971 році були опубліковані спогади Тадеуша Ражневського «Я хочу жити» (Лодзьке видавництво). Це була чергова публікація про табір на вул. Пшемислова, написана колишнім в’язнем. Історія Тадеуша Ражнєвського також стала основою для сценарію художнього фільму „Twarz Anioła” («Обличчя янгола»), прем’єра якого відбулася в січні 1971 року. Режисером картини став Збігнєв Хмелевський.
З 1968 році у журналі «Przegląd Lekarski», який видавав Краківський відділ Польського лікарського товариства, публікувалися статті про табір авторства колишнього в’язня, Юзефа Вітковського. У 1975 р. він видав накладом видавництва „Ossolineum” першу монографію табору під назвою «Нацистський концтабір для неповнолітніх у Лодзі». Ця книга стала плодом контактів автора з колишніми ув’язненими табору, а використані у ній матеріали є унікальними – фотографії, зроблені під час перекличок, роботи в майстернях, особисті фотографії дітей, а також листи, написані маленькими в’язнями табору до своїх родин.
Численні статті про вшанування пам’яті табору були опубліковані в 1970-х роках. Це було пов’язано з відкриттям 9 травня 1971 р. у парку ім. Променістих (Promenistych) в Лодзі (нині парк Сірих рядів (Szarych Szeregow) Пам'ятника Мартирології дітей, що присвячений історії табору. Також широко коментувалися процеси над колишньою наглядачкою Євгенією Поль , відомою теж як Геновефа Поль (Genowefa Pohl), які відбулися в Лодзі в 1972-1975 роках.
Варто також згадати видану у 2019 році книгу Уршули Сохацької «Е-е-е... там, такого табору не було, Спогади Геновефи Ковальчук, колишньої ув’язненої табору на вулиці Пшемисловій у Лодзі», засновану на основі інтерв’ю автора з колишнью ув'язненою, проведеного у 2009 -2011рр.
У 2020 році відбулася прем’єра публікації про табір на вул. Пшемислова Йоланти Совінської-Ґоґач та Блажея Торанського під назвою «Малий Освєнцим. Дитячий табір у Лодзі» („Mały Oświęcim. Dziecięcy obóz w Łodzi” ) (Prószyński i S-ka). У ній представлено, серед іншого, історію табору, умови життя в'язнів, а також звіти наглядачів. Важливим елементом цього видання є інтерв’ю з колишніми в’язнями, проведені Йолантою Совіньською-Гогач у 2015-2019 роках.
У грудні 2021 року Музей польських дітей – жертв тоталітаризму опублікував публікацію під назвою «Нас навчили плакати без сліз...». У книзі представлено історію німецького концтабору для польських дітей на вул. Пшемислова крізь призму вибраних біографій в’язнів. Спогади та листи дітей до рідних показують жахливу реальність табору, спроби вижити та величезні страждання, яких зазнали маленькі в’язні. У виданні також представлено повоєнну долю вцілілих із дитячого табору на вул. Пшемисловій.
«Надзвичайна польська родина. Доля Ґертруди Новак – дитини з табору на Пшемисловій»– то остання публікація (вересень 2022 р.), яку видали історики Музею польських дітей – жертв тоталітаризму. ЇЇ було створено на основі єдиної збереженої табірної картотеки Гертруди Новак, колишньої ув’язненої німецького концтабору для польських дітей на вул. Пшемислова в Лодзі. «Історія, представлена в ній, є драматичною історією цілої родини – батьків, братів і сестер Гертруди Новак, чиє мирне, щасливе життя було перервано та знищено бездушною машиною знищення Третього Рейху», – читаємо у вступі до видання.