Факти про табір

1.Polen-Jugendverwahrlager der Sicherheitspolizei в Ліцманштадті був заснований німецькою окупаційною владою 1 грудня 1942 року, а перших маленьких полонених туди перевезли через кілька днів – 11 грудня.

2.Спочатку як потенційне місце розташування табору німці розглядали францисканський монастир у Лагевниках біля Лодзі та хутір у селі Дзержонзна поблизу Зґєжа. За остаточний вибір території, відведеної з ділянки Лодзького гетто, оповіли між іншим мер Ліцманштадта Вернер Венцки та місцевий керівник німецької кримінальної поліції СС - штурмбанфюрер Фрідріх Камілло Ерліх.

3.Для використання табору на ділянці гетто була виділена територія між вулицями: Гірнича (Tristanstraβe), Емілії Платер (Gunterstraβe), Пшемыслова (Fauststraβe) і Брацька (König-Marke-Straβe).

4.Територія табору була захищена від можливих спроб втечі методом оточення її високою дерев'яною огорожею зі сторожовими вежами та натягнутим колючим дротом наприкінці. Східним кордоном табору була стіна єврейського цвинтаря.

5.Організація Polen-Jugendverwahrlager була створена за зразком табору для хлопчиків у німецькому Морінгені.

6.Офіційною причиною створення німцями табору для молодих поляків мала бути «проблема» польських дітей, позбавлених опіки та їх нібито негативного впливу на німецьких дітей. «Проблемою» стали також діти, які втратили одного чи обох батьків у результаті екзекуцій, арештів чи висилок на примусові роботи.

7.Дітей також відправляли до табору через участь їх батьків у русі опору, релігійну приналежність (діти свідків Єгови) або відмову батьків підписати фольксліст. Серед в’язнів були також діти-сироти, що із-за важкої життєвої ситуації змушені були чинити дрібні правопорушення, а також діти-інваліди чи просто схоплені на вулиці за «бродяжництво».

8.Функції коменданта табору виконував начальник кримінальної поліції в Лодзі штурмбанфюрер СС Фрідріх Камілло Ерліх, а від його імені по черзі владу здійснювали: Ганс Генріх Фуге, Арно Врук і Карл Ендерс. Команда складалася з членів СС, поліцейських та цивільних службовців.

9.Табір було поділено на дві частини – дівчата та хлопці. Остання займала приблизно 3/4 території Polen-Jugendverwahrlager.

10.У таборі утримувалися як немовлята, так і старші діти до 16 років. Після досягнення старшого віку молодь відправлялася до концтаборів для дорослих або на каторжні роботи.

11.Дітям давали голодний пайок. Сніданок складався зі шматка малопоживного хліба та чашки замінника кави з жолудів. На вечерю подавали юшку, приправлену лушпинням та рослинними відходами: брукви, капусти, буряка, шпинату та броколі. Вечеря була така ж, як і сніданок, хоча іноді для в'язнів не вистачало хліба. Частина дітей, чиї сім’ї були на волі, могла розраховувати на отримання з дому посилок з продуктами. На жаль, у багатьох випадках посилки розкрадалися працівниками табору.

12.Умови проживання дітей у Polen-Jugendverwahrlager практично не відрізнялися від умов проживання дорослих в’язнів концтаборів. У таборі були поширені бруд і комахи. Дітей примушували спати в неопалюваних кімнатах, більшість із них у бараках на кількаповерхових нарах. Маленькі в’язні часто хворіли такими хворобами, як: тиф, пневмонія, бронхіт, запалення сечового міхура та нирок, туберкульоз, короста, цинга та трахома.

13.Діти були змушені працювати щодня з раннього ранку до вечора. Маленькі в’язні працювали в майстернях, розташованих на території табору, або виконували працю, пов’язану з його утриманням. Деякі дівчата були змушені виконувати сільськогосподарські роботи в господарському відділенні Polen-Jugendverwahrlager, заснованому в Дзержонзні поблизу Зґєжа.

14.У таборі існувала система покарань. Їх стягували за порушення табірного режиму, або за «неналежне» виконання робіт. Дітей карали побоями, зменшуючи їм і так вже голодні харчові пайки, чи замикали в карцері. На території табору функціонувала також так звана карна рота для дітей, яка змушена були виконувати найважчу роботу за умови зменшених харчових пайків.

15.Мабуть, першою дитиною, яка померла на території табору на вул. Пшемислова, була 13-річна Уршула Качмарек з Познані (померла 9 травня 1943 р.).

16.Епідемії, тілесні покарання та голодна їжа в таборі призвели до загибелі дітей, трупи яких були поховані на римо-католицькому кладовищі святого Войцеха в Лодзі на вул. Курчаки 81, часто не повідомляючи навіть родину про дату похорону.

17.З огляду, між іншим, на прикриття німцями злочину, досі не вдалося визначити точну кількість дітей, які пройшли через Polen-Jugendverwahrlager, або кількість смертей у таборі. За деякими попередніми підрахунками згадується кілька тисяч ув’язнених. За останніми даними, в таборі загинуло майже 200 осіб, а загалом там утримувалося від 2 до понад 3 тис. дітей. Можливо, ніколи не вдасться точно визначити реальний розмір злочинів, скоєних у таборі.

18.Табір функціонував до 18 січня 1945 року, коли залога покинула його територію, залишаючи відчиненими ворота й втікаючи.