back...Підпоручник Здзіслав Домбський "Роман" - забутий вихователь повстанської молоді

«Спокійний, діловитий, сповнений почуття гумору, він завдяки своїм знанням і наполегливості здобув визнання як начальства, так і підлеглих.Навчанняпід його керівництвом стали компактним відділом, зосередженим головним чином на бойовій підготовці, якою Домбський ретельно керував», — писав про підпоручника Здзіслава Домбського співзасновник полку Армії Крайової «Башта» та підпоручник запасу Леслав Бартельський у книзі «Полк Армії Крайової Башта».

Здзіслав Домбський (1911-1943) був професійним військовим і журналістом. Перед війною одружився з Марією Магдаленою Седлецькою, донькою сенатора Станіслава Седлецького. Учасник оборонної війни 1939 р. Під час окупації користувався документами під прізвищем Роман Довнар. На початку 1940 року підпоручник Домбський «Давид» разом із скаутмейстером Людвіком Берґером «Голятом» створили підпільний розвідувальний загін Сірих рядів (Szarych Szeregów), який був перетворений на батальйон, а потім на полк Армії Крайової „Башта” («Baszta»).

«Підпоручник Домбський перевірявновостворені секції. (...) Він почав розпитувати хлопців про військову підготовку. Деякі з них пройшли військовий вишкіл та відбули практику в таборах. Проте виявилося, що запанувала тиша, бо ніхто з нас ніколи не мав жодного стосунку до регулярної армії. І коли командир запитав про дати народження, з виразу його обличчя підлеглі зрозуміли, наскільки він був розчарований», – читаємо в книзі Леслава Бартельського «полк Армії Крайової Башта».

8 грудня 1939 року загін, що складався з розвідників з Жолібожа, підпорядковувався генералу Міхалу Карашевичу-Токажевському, головнокомандувачу таємної військової організації „Служба перемоги Польщі”. У лютому 1940 р. підпоручник Здзіслав Домбський «Роман» став командиром роти під кодовою назвою „Варштаты” («Warsztaty») (К-1). Відділ входив до групи під кодовою назвою «Фабрика», яка підпорядковувалася збройній підпільній організації «Союз збройної боротьби». Через рік цей підрозділ було перетворено на батальйон охорони Головного штабу Союзу збройної боротьби «Башта», а підпоручник Домбський став командиром роти «Яструб» („Jastrząb”), де готував кандидатів у командири дружин.

Під час навчань вояків «Башти» готували до повстанських та диверсійних боїв. На початку 1943 року, щоб уникнути викриття, рота «Яструб» змінила назву на «Гевонт» (Giewont) (C5), а її командир, підпоручник Домбський, взяв псевдонім „Гурал” («Góral»).

«Це був чоловік роківтрохи більшетридцяти, кремезний, з плоским боксерським носом, рідким світлим волоссям і приємною усмішкою. Від нього випромінювалася велика внутрішня сила; я безуспішно намагався наслідувати його і був радий, що він був моїм командиром», – писав Єжи Стефан Ставінський у книзі під назвою «Іменинні нотатки юного варшав'янина».

Батальйон «Башта» швидко зростав, а його бійці брали участь у багатьох бойових операціях. На межі 1942-1943 років група складалася з 5 рот і налічувала близько 1500 бійців. Влітку 1943 р. рішенням штабу Армії Крайової батальйон «Башта» було перетворено на полк чисельністю приблизно 2300 осіб.

Підпоручник Здзіслав Домбський брав участь у військовому формуванні польських повстанців. Саме перед ним молоді солдати склали Присягу воїнів Армії Крайової. У його підрозділі служив, серед інших, курсант Раймунд Качинський «Ірка», батько Леха та Ярослава Качинських. «Роман» не дожив до повстання. 23 жовтня 1943 р. він був заарештований під час облави в Жолібожі. Потім його ув'язнили і допитували на Пав'яку, де він покінчив життя самогубством, розкусивши ампулу з ціаністим калієм.

Після його смерті підпоручник отримав найвищу польську бойову нагороду – орден Virtuti Militari. Його тіло спочиває на військовому цвинтарі Повонзкі.

Його дружина, яка разом із матір’ю Феліцією та молодшою ​​сестрою Іреною пережила сибірські випробування, після війни оселилася в Австралії. Про смерть чоловіка вона дізналася лише в 1947 році. Вдруге заміж вже не вийшла.

Бібліографія:

Ajewski E., Mokotów walczy 1944, Warszawa 1990.

Bartelski L. M., Pułk AK Baszta, Warszawa 1990.

Kubalski T., W szeregach „Baszty”, Warszawa 1969.

Stawiński J. S., Młodego Warszawiaka zapiski z urodzin, Warszawa 2006.