back...85 річниця смерті сенатора ІІ Речі Посполитої Станіслава Седлецького
17 вересня 1939 р. напередодні радянської агресії в Кременці (сучасна Україна) покінчив життя самогубством Станіслав Седлецький (1877-1939) – борець за незалежність і соціалістичний діяч, сенатор Другої Речі Посоплитої, попередник прометеївського руху, пропагандист кооперативного руху та громадський діяч, інженер-хімік.
Сім’я сенатора – дружина Феліція та доньки Марія та Ірена були заарештовані НКВС у червні 1940 р. і заслані до трудового табору до Сибіру. За амністією 1941 року вони потрапили до Узбекистану, де формувалася 6-та піхотна дивізія армії Андерса. Через стан здоров’я Феліцію Седлецьку помістили в польський польовий госпіталь. У 1942 році родина Седлецьких була евакуйована до Ірану, а потім до Індії. Дружина сенатора померла в 1944 році в Бомбеї. Через шість років дочки емігрували до Австралії.
17 вересня 1939 року особливо запам’яталося доньці сенатора Ірені Волиняк, уродженій Седлецькій:
«Вже кілька днів у мене немає температури, але я ще не повністю одужала. Я чітко пам’ятаю пізній ранок або ранній вечір 17 вересня 1939 року, коли сиділа біля сараю, розслаблена, насолоджуючись лінивим відпочинком. Раптом я побачила перед собою батькове обличчя. Він був явно зворушений і схвильований. Він дивився на мене очима, сповненими любові та ніжних емоцій, але водночас і страху. Я ніколи раніше не бачила, щоб мій батько боявся. Зазвичай він був дуже спокійним і розповідав про війну фактично й обнадійливо. Я радісно підняла своє обличчя до нього й покликала: «Тату!» Потім, коли я опустила погляд, щоб роздивитися його ближче й побачити його, його обличчя зникло. Зі мною нікого не було, але враження від того моменту залишаться зі мною назавжди. Батько мав безмірну любов до своїх дочок, я бачила це в його очах, але страх? Я все зрозуміла, коли почула розмову між сестрою та двоюрідним братом. Хтось повідомив їм, що тато застрелився, щоб уникнути арешту радянськими солдатами. Мені спало на думку, що в очах своєї душі я бачила його в момент смерті.
14 червня 2024 р. за ініціативи Музею польських дітей – жертв тоталітаризму було відкрито пам’ятну дошку, присвячену Станіславу Седлецкому, сенатору Другої Речі Посполитої, одному з найвидатніших представників прометеївського руху. Захід відбувся за адресою вул. Chłopickiego 14 у Варшаві, в будинку, де перед війною жила родина Седлецьких. У церемонії взяла участь онука сенатора доктор Кристина Хак. З цієї нагоди промову виголосив директор музею Іренеуш Пйотр Май. Унійчитаємо:
«Станіслав Седлецький усе своє життя присвятив служінню з любов’ю до Польщі. Коли на його очах гинула Батьківщина –Мати, його серце розривалося. Він присвятив своє життя служінню родині, коли він уже не міг забезпечити її безпеку, коли він зрозумів, що буде для неї тягарем – він відійшов.
Історія родини Седлецьких відображає трагічну долю, таку характерну для багатьох польських родин, заклеймованих Другою світовою війною. Боротьба з окупантами, смерть близьких, арешти, заслання, поневіряння Сибіру, голод, страждання дітей – сиріт війни, доля мандрівників і туга за Польщею. Сьогодні ми додаємо ще одну главу до цієї історії. Сьогодні серед нас є родичі родини Седлецьких і, насамперед, онука сенатора – пані Кристина Гак, яка приїхала до Польщі з далекої Австралії, де її батьки поляки оселилися після війни.
