back...78. річниця завершення функціонування табору на Пшемисловій 

В останні дні функціонування табору ми були вражені. Ми боялися, що німці нас вб'ють, тому ховалися під нижніми нарами (...). В останній день після пробудження, коли я вийшов на вулицю, я помітив, що в таборі немає вахманів,- згадував Генрик Лишковський, колишній в'язень табору на Пшемисловій в розмові з др. Іренеушем Пйотрем Маєм, директором Музею.

Сьогодні виповнюється 78 років з дня відкриття воріт німецького концтабору для польських дітей на вул. Пшемислова в Лодзі. У зв’язку з річницею директор Музею, представники міської влади, делегація ЗОШ №81 ім. Героїчних дітей Лодзі та Барбара Савицька, донька Стефана Марчевського – колишнього в’язня табору, поклали квіти та запалили символічні свічки до Пам’ятника мартирології дітей, т. зв. Розбитого серця в Лодзі. Таким чином було вшановано маленьких в’язнів табору на Пшемисловій.

- В останні дні функціонування  табору ми злякалися. Ми боялися, що німці вб'ють нас, тому ми ховались під нижніми нарами (...). В останній день після пробудження, коли я вийшов на вулицю, я помітив, що в таборі не було вахманів -сказав Генрік Лишковський під час першої зустрічі з директором Музею польських дітей – жертв тоталітаризму.

В рамках урочистостей д-р Анджей Яніцький, керівник відділу колекцій музею, у Воєводській публічній бібліотеці ім. Маршала Юзефа Пілсудського виголосив доповідь під назвою «Надзвичайна польська родина. Доля Гертруди Новак – дитини з табору на вулиці Пшемисловій. Остання публікація співробітників музею під такою ж назвою була видана на підставі особистих справ, які маленька ув'язнена забрала з собою, покидаючи німецький концтабір для польських дітей у Лодзі.