back...Звернення уцілілих в'язнів колишнього німецького табору

Звернення Уцілілих в’язнів колишнього німецького табору для польських дітей до Президента Лодзі Ганни Здановської

Улі було 14 років. Не витримала побиття й поливання холодною водою на морозі. Померла. Марек мав 2 рочки та 3 місяці. Ми його годували, мили та рахували на перекличках. Інакше його би вбили. Вижив. Войтек мав 2,5 роки, Вижив. Юрка зарештували з братом Гєнкєм й сестрами Доміцелою та Улею, вижив. Нас були тисячі, сотні вмерло, ми дивом уціліли.
Сьогодні нас живе всього жменька. Те, що сталося за дротом табору, залишиться в нас назавжди. Того не забудемо, не відкинемо, не пояснимо. Ми стратили родини, дитинство та радість життя. Але живемо. Усе ж живемо й пам,ятаємо.
Усі мусять пам,ятати. Для наших наступних поколінь, наших дітей та їх дітей, щоби більше ніколи то не повторилося. Щоби світ знав, до чого здатна людина. І перед чим треба цей світ боронити.
Нам залишилося небагато часу, ми завершуємо шлях нашого життя. Тому звертаємося до Пані Президент – нехай Пані допоможе нам його пережити в тиші та спокої. Знаємо, що Пані виразила бажання переказати на користь Музею польських дітей під його майбутню садибу будинок колишньої гімназії номер 18, разом із шкільною ділянкою на вул. Тадеуша Мостовського 23/27. Власне на тій території ми пережили найбільш сумні хвилі нашого життя. Сьогодні ми стоїмо перед останнім шансом за часів нашого життя, здійснення наших сподівань, щоби в місці колишнього табору постало гідне місце, яке б  упам,ятковувало  трагічні долі наших колег, колежанок, дітей з Пшемислової. Місце, де історики будуть показувати молодому поколінню правду про табір.

Пані Президент,
нехай Пані допоможе збудувати музей втраченого дитинства польських дітей. Ми винні нашим співв,язням. Ми мусимо повернути й зберегти їх пам,ять. Нехай Пані передасть будинок колишньої гімназії на користь Музею. Зараз, не колись, не в майбутнбому. На майбутнє вже не маємо часу.

Лодзь, 11 вересня 2021 р.