back...Обставини виправдання Євгенії Поль
14 січня 1949 р. в окружному суді в Лодзі відбувся судовий процес, під час якого було ухвалено виправдувальний вирок у справі родини Поль (Янa, його дружини Яніни та їхніх дітей Мечислава і Євгенії, відомої наглядачки німецького концентраційного табору для польських дітей, розташованого на вулиці Пшемисловій у Лодзі),яка була звинувачена у прийнятті Volksliste під час Другої світової війни. Правовою основою провадження став указ від 28 червня 1946 р.Про кримінальну відповідальність за вихід з громадянства під час війни 1939–1945 рр., який був останнім із низки основних правових актів, якими комуністична влада намагалася врегулювати це питання.
Слухання носило звичайний характер, і зізнання давали лише свідки, яких вказала сама родина. Їхні свідчення були на користь родини Поль, оскільки вони надали численні обгрутнтування про її нібито пропольську основу (заступництво за поляків перед німецькою владою, переховування людей і зберігання їхніх речей тощо). Ці свідчення також включали тему прийняття сім’єю Volksliste внаслідок залякувань і страху репресій (батько сім’ї Ян Поль походив з Сілезії і через це окупаційна адміністрація вважала його полонізованим німцем), але це звучало насамперед у поясненнях обвинувачених, де згадувалося навіть про погрозу фізичної ліквідації. Слід зазначити, що свідки зосереджувалися переважно на постаті Яна Поля (що відбилося на позиції прокурора, який клопотав про винесення вироку решті членів родини, залишивши оцінку провини Яна суду), а принаймні частина понятих особисто залежала від родини (Броніслава Ґромек була навіть кровною родичкою Яніни, про що обидві замовчали).
Під час провадження не було виявлено того, що Євгенія Поль працювала наглядачкою у таборі на вул. Пшемислова, про який вона не згадала. Показово, однак, що вона не змогла навести конкретних аргументів, які б підтверджували її гідне ставлення під час окупації. Її пояснення та зміст поданої раніше заяви про реабілітацію були досить лаконічними. В останньому документі, однак, містилася заява, яка звучала гротескно в контексті її діяльності в таборі: «Я полька і ні думкою, ні ділом не зрадила польському народу». Однак свідчень на користь сім'ї в цілому вистачило, щоб її виправдати.
Цікаво, що ім’я Євгенії Поль (зазвичай - у формі Геновефа Поль) також фігурувало в матеріалах слідства щодо табору на вул. Пшемислова, що проводила слідча суддя Сабіна Кжижановська. Однак вона не змогла визначити місцеперебування Поль, і наглядачка не понесла жодних наслідків.
Більше того, у реєстраційних книгах трудового табору в Сікавах, що відносяться до того періоду, та в’язниць у Ленчиці на вул. Коперніка в Лодзі є інформація про в’язнярок на ім’я Євгенія Поль, які були там ув’язнені через прийняття Volksliste. Однак ознайомлення з їхніми детальними особистими даними дозволяє визначити, що ця схожість абсолютно випадкова.
Реабілітаційний процес продовжився під час судового процесу 1970-х років, що стосувався табірної діяльності Євгенії Поль (яка тоді вживала цей варіант прізвища), як у поясненнях, наданих нею самою, так і в зізнаннях двох свідків, які виступали під час процесу з 40-х рр. З пояснень колишньої наглядачки можна зробити висновок, що страх втрати майна відіграв важливу роль у прийнятті сім’єю Volksliste, хоча ця тема не була порушена під час процесу реабілітації. Свідки, однак, в основному повторювали свій наратив багаторічної давнини, присягаючись, що тоді нічого не знали про роботу Євгенії в таборі, що найбільше мали якусь інформацію, що вона працювала «з дітьми».
Джерело: Архів Інституту національної пам’яті