Дитячі слідиВаршавського повстання
Участь дітей у Варшавському повстанні
Досліджено, що коли 1 серпня 1944 року поляки почали воювати проти Німеччини за визволення Варшави, серед близько 50 тис. повстанців було приблизно 5500 осіб до 18 років. Під час повстання їх загинуло майже 700...
Джерело інформації: Chcieliśmy być wolni. Powstanie Цarszawskie 1944, red. A. Zawistowski, warszawa 2022, s. 253ю
Фото: повстанський патруль в північному Середмісті. Увагу привертає хлопець [праворуч] з гвинтівкою, що стоїть біля пошкодженої лялькової коляски [фото. Стефан Балук «Кубус», збірки Музею варшавського повстання].
Звʼязкові
Молоді хлопці у Варшавському повстанні найчастіше були звʼязковими, розвідниками та провідниками підземних каналів, допомагали в різній діяльності: приносили звіти та накази, будували барикади, гасили пожежі, виймали з-під завалів людей.
Фото: ґрупа скаутів, що допомагала в операції з гасіння пожежі в камʼяниці. Другий зліва - Войцех Цяжинський «Малець», у пожежному шоломі, звʼязківець Збігнєв Шлєзаковський «Кендзьорек» (фото: Євгеніуш Локайський «Брок», колекції Музею Варшавського повстання).
„Ми йшли каналами, дійшли до ливневки, де був якійсь дивний хімічний запах, коли увімкнули ліхтарик, то було видно такий густий дим. Йдемо, але повільно починаємо втрачати свідомість, перекидаємося і падаємо у воду. Але коли пірнаєш у воді, то тверезвієш й винирюєш. Урешті до моєї свідомості доходить, що це кінець, і що ми ніколи не вийдемо звідси. І тоді я якось прокинувся і раптом чую голос: «праворуч, праворуч буде канал». Дивлюся, а перед нами отвір. Ми повернули туди та дійшли до відкритого люку, туди поступало повітря й не було загрози отруїтися газом. Нам вдалося врятуватися, якби ми пройшли той канал, то ми би взагалі звідти не вийшли.
Славомир Завадський "Лех"
Джерело цитати: запис для Музею польських дітей – жертв тоталітаризму.
Наймолодші
«Частина будівлі банку, підпалена ворогом, була у вогні, кaпітан «Гоздава» вирішив підірвати частину редуту разом із німцями. У цей момент до акції долучилася маленька дитяча постать, що була кожному знана у 2-й штурмовій їх звʼязкового - «Варшавяка» - вітольда модельського. Ця дитина, віком трохи менша ніж 12 років, не була типом молодого ловкача зі старого міста. (...) У той трагічний момент вона пішла до банку з капітаном «Гоздавою». Власне командир підрозділу надіслав бойового зв'язківця із завданням дійти до штабу поручника «Ключніка» на Свєнтоєрській за саперами, щоб вони приїхали з відповідною кількістю вибухівки. Від нього, від його прибуття до саперноі роти, в той момент залежала доля редуту польського банку. (…) незважаючи на те, що противник покрив всі вулиці старого міста щільним вогнем з гранатометів, мінометів, серіями вогню німецьких пілотів з авіаційних кулеметів, він вчасно прибув до саперів. Звʼязківець капрал «Варшавяк» за виконання небезпечного завдання був нагорожений хрестом доблесті».
Джерело цитати: Zbigniew wróblewski, pod komendą „Gozdawy" 1 VIII – 4 X 1944, Warszawa 1989, s. 153.
Фото: один з наймолодших повстанців – капрал Вітольд Модельський «Варшавяк» (у центрі) [фото: Йоахім Йоахімчик «Йоахім», колекції Музею Варшавського повстання).
Санітарки
Дівчата у Варшавському повстанні найчастіше допомагали в лікарнях і пунктах першої допомоги. Вони були санітарками, звʼязковими, відбували військову службу та допомогали солдатам, працювали на польових кухнях та організовували постачання.
Фото: лікарня компанії «Кошта», на фото, в т. ч. санітарка Яніна Стечнєвська «Інка» з донькою ганею серед поранених повстанців (фото: Євгеніуш Локайський «Брок», колекції Музею Варшавського повстання).
«Мій найбагатший досвід повстання, найбільш шокуючий, був у повстанському шпіталі. Мене відправили до лікарні біля вул. Желязноі. Я потрапив до пекла … поранені, брак анестетиків, вони не кричали, а вили від болі, закривавлені лікарі, що оперували. І в тому пеклі санітарки, які безперестанку змивали кров з підлоги. Я віддав пакунок і вискочив так, наче вибрався з пекла. І це було моє найбільше здивування, не те, що людина передачу доставляла під обстрілами, але щоби витримати як ті дівчата, що прибирали в тому шпиталі. Я до сьогодні неймовірно дивуюся з тих дівчат – скаутів.
Ришард Холева «Рисік»
Джерело цитати: запис для Музею польських дітей – жертв тоталітаризму.
Наймолодші
«Роза завжди була дуже впертою – вона завжди хотіла допомагати в лікарні. І вона допомогала. Наприклад вона подавала раненим воду, відганяла мух, які були справжньою чумою... І вона викликала усмішку на обличчях».
(Зофʼя Гождзевська, сестра Розочки)
Джерело цитати: нttp://www.szpitale1944.pl/l/836,r0za-maria-g0zdziewska
Фото: ймовірно наймолодша санітарка повстання – Розочка Гождзевська (фото: Євгеніуш Локайський «Брок», збори Музею Варшавського повстання).
Харцерська польова пошта
У перших днях серпня 1944 року до організації скаутської польової пошти долучилися наймолодші харцери Сірих шеренгів («Завішани», у віці 12-14 років). Перші відділи харцерськоі польової пошти постали в районі вул. Вільчої в південному Середмісті. Коменданом пошти був призначений харцмістр Владислав Олендзький «Папа», а ініціатором її створення – харцмістр Гренда «Границя». Незабаром харцерську пошту було з’єднано з польовою поштою Армії крайової. Прийнято вважати, що за часів Варшавського повстання «Завішани» перенсли близько 120 тисяч листів та поширювали багато повстанської преси. Значна частина скаутів поплатилася за це життям.
Джерело: Wielka ilustrowana encyklopedia Powstania warszawskiego. Tom 2. Polityka, kultura, społeczeństwo, red. P. Rozwadowski, Warszawa 2006.
Фото: колекціонер повстанької преси Збігнєв Войтиняк «Жбік» [фото Тадеуша Буковського «Бонча», колекції Музею Варшавського повстання].
Театрик «Куколки під барикадами»
Театрик «Куколки під барикадами» був створений на початку Варшавського повстання в Повіслі. На чолі групи з кількох осіб був Міхал Дадлез «Анджей Богорія», який писав тексти разом із Хрисиною Гоголевською. Куколки – ганчіркові ляльки зробила Софія Рендзнер. Повстанська прем'єра вистави відбулася 16 серпня в будинку по вулиці тамка, 38 перед командуванням угруповання "Крибар". У наступні дні шоу розігрувалося у дворах, на вулицях, біля воріт, у лікарнях, залах і в інших місцях повісли та північного Середмістя.
Джерело інформації: Wielka ilustrowana encyklopedia powstania warszawskiego. Tom 2ю Зolityka, kultura, społeczeństwo, red. P. Rozwadowski, Цarszawa 2006, s. 394-395.
Фото: діти, що дивляться театрик "куколки під барикадою" (фото: Йоахім Йоахімчик "Йоахім", колекції Музею Варшавського повстання].
Різанина Волі
З 5 серпня на варшавській Волі почалися нечувані досі масштабів масові, організовані вбивства мирного населення. Німці та їхні колаборанти зі сходу (росіяни, українці, азербайджанці) виганяли поляків з квартир, гнали на визначені місця і розстрілювали, створюючи величезні купи трупів. Потім ці кургани заливали бензином і підпалювали. Це відбувалося в багатьох пунктах волі. Німці вбили більшу частину жертв різанини, яку вони влаштували жителям варшавської волі, всього за два дні, 5 та 6 серпня [так звана "чорна субота" і "чорна неділя"). В результаті пацифікації загинуло близько 50 тисяч мирних поляків.
Джерело інформації: Szymon Nowak, na łamach. Wojna-Powstanie-Wyklęci, Mysłowice 2020, s. 118-119.
Фото: цивільне населення (тільки жінки і діти) Волі, яких ведуть вулицею Вольською. Ймовірно, в перші дні серпня під час різанини Волі (Бундесархів / публічний домен)
Різанина Волі – харцерки з лікарні святого Лазаря
"І з цього моменту почалася геєна. Нас було 15 разом з літньою санітаркою (імені не пам'ятаю). Дівчата у віці 15-18 років. Мушу визнати, що дівчата прийняли дуже сміливу позицію, яку повинна прийняти дівчина-скаут. Німці по-звірячому почали спочатку розстрілювати лікарів на наших очах, стріляючи найчастіше в потилицю. І ось вони по черзі дійшли до нас. Наказали зробити кілька кроків вперед, а самі розстрілювали нас групами. Я виступила разом з усіма, співаючи "ще польща...”. На звук пострілів я впала, а поруч зі мною лежали дівчата з розтрощеними головами. Прислів'я говорить про щастя в нещасті – я мала те щастя. Лежачи в позі з підібраними ногами, я пережила все, я чула всю трагедію до кінця".
(Ванда Локетек-Божецька "Жека")
Джерело цитати: Ludność cywilna w powstaniu warszawskim tom 1. Pamiętniki, relacje, zeznania. Część pierwsza, warszawa 1974, s. 251-252.
Софія Рідель (1928-1944), одна з дівчат – скаутів, вбитих у лікарні святого Лазаря (фото Надане Аґнєшкою Нагальською, уродженою Рідель, сімейний архів).
Вибух "танка-пастки" ч. 1
"Те, що ми побачили, приголомшило нас! На бетонних сходах під фортечною стіною стояв танк з біло-червоним прапором! (...) Ми насилу протиснулися крізь стисле коло людей, щоб розглянути його зблизька, помацати, погладити його прохолодну броню... - наш танк! [...] Нас в основному цікавило питання, як на нього потрапити! Антку, який був старшим і більшим за мене, вдалося піднятися наверх - мені, на жаль, ні! Двигун вже заурчав, викидаючи з себе клуби вихлопних газів - танк ось-ось повинен був рушити, а я ніяк не міг зачепитися за нього! Нарешті нога моя знайшла на чомусь опору, однією рукою я вхопився за край панцерника, за іншу взяв мене пан Юзьо, що жив в сусідньому підвалі і я їхав! Їхав на танку! Однак радість моя тривала недовго. Під час повернення з підвалу на кілінського, моя нога підвернулася і я повис на руках та, не дивлячись на відчайдушну боротьбу за утримання на танку - я впав! (...) Коли я опинився в підвалі, прямо за рогом будинку, жахлива сила кинула мене на землю! (...) Нічого не було видно... Пил і дим"
(Януш Валкуський, на той час 10-річний хлопчик)
Джерело цитати: Janusz Wałkuski, Moja wojna 1939-1945, Szczecinek 2005, s. 103-104.
Фото: спалений та знищений корпус німецького Borgward B IV, що вибухнув 13 серпня 1944 р. [фото єжи томашевського, публічний домен].
Вибух "танка-пастки" ч. 2
"Раптом моє серце стиснулося від важкого передчуття. Під стіною будинку на тротуарі лежали чорні берети. Один, другий, п'ятий – я рахував. Це були берети хлопчиків із взводу зв'язківців. Їх власники зникли. Буквально. Безслідно. Я збирав ці жалісні останки наших дітей. Я нічого не відчував. Натиск подій перевищував здатність почуватися нормальною людиною. Я негайно розпочав пошуки. Втім, це вже робило командування. Наслідки виявилися жахливими. Загинув, а насправді зник Тадек "Крук" і дванадцять його розвідників. Тільки один з них, маленький "Граєк", помер від ран у лікарні".
(Вітольд Савицький "Анжей")
Джерело цитати: Robert Bielecki, „Gustaw”-„Harnaś”. Dwa powstańcze bataliony, Warszawa 1989, s. 231.
Фото: звʼязківці, які грають у шашки у дворі тильної частини камʼяниці на вул Кредитовій 3, у північному Середмісті. [фото: Йоахім Йоахімчик "Йоахім", колекція Музею Варшавського повстання].
Життя в підвалах
"Вже 1 серпня вся камʼяниця переїхала до підвалу [...]. Відразу ж сталася справжня драма. У мене не було їжі. Ні краплі. Хоча повитуха давала мені якість таблетки, вони не допомогли. У перший день я подумала, що, можливо, ще не все втрачено, але потім ми спустилися в підвал, і почали відбуватися ці жахливі речі. Бомбардування, плач, реметіння. Я так сильно нервувала... - боже, чим мені нагодувати свою новонароджену дитину? - запитувала. Самі ми їли те, що мали в запасах. Отже, в основному кашу, яку я переливала через ситечко і ложечкою давала малюкові до рота. Молока не було де взяти [...]. У підвалі було так темно, що я ледве щось бачила, коли пеленала синочка. Для цього я використовувала порвані простирадла, ганчірки, якісь наволочки. Рвалося все, що було придатне до пелюшок. Те, що не підходило, також. Сестра приносила ці речі з квартири в перервах між бомбардуваннями. Брудні «підгузники» просто викидалися. У цих умовах не могло бути й мови про прання".
[Галина Вишневська]
Джерело цитати: Anna Herbich, Dziewczyny z Powstania, Kraków 2014, s. 42-43.
Фото: Цивільне населення в підвалі під час їжі (фото: Йоахім Йоахімчик "Йоахім", колекція Музею варшавського повстання].
Діти мусять вижити
"Це була акція, яку проводила військова соціальна служба [...]. Ми ходили в основному втрьох, тому що потрібно було тягати мішки. Ми просто ходили по домівках. Я думаю, що пропуск був ще й для того, щоб підтвердити наші дії. Ми просили сухе молоко, поживні речовини, манну кашу для немовлят, які народилися під час повстання або повстання їх застало. Ми це збирали, носили це до пункту, я не пам'ятаю зараз куди, і це було потім розподілено для маленьких дітей. У повстанні це було великою проблемою. Адже не було ніяких можливостей, Варшава була повністю закритим містом. Зворушливим було те, що я не пам'ятаю зараз, щоби ми зіткнулися з будь-якою відмовою, з якою-небудь прикрістю. Якщо була відмова, хтось говорив, що нічого немає, то було відомо, що це не брехня".
(Христина Захватович-Вайда)
Джерело цитати: https://www.1944.pl/archiwum-hist0rii-m0wi0nej/krystyna-zachwat0wicz-wajda,738.html
Фото: час варшавського повстання - ванда висоцька годує свою дочку [фото: Йоахім Йоахімчик "Йоахім", колекція Музею Варшавського повстання].
Наймолодший кавалер Virtuti Militari – Єжи Антоні Бартнік "Магік"
Єжи Антоні Бартнік "Магік" (1930-2011) – наймолодший кавалер хреста Virtuti Militari часів Повстання, довоєнний розвідник, потім конспіратор ZWZ-AK і партизан загону Яна Півніка "Понурого". У Варшавському повстанні воював у лавах батальйону Армії Крайової "Парасоль", батальйону NOW-AK "Густав" та угрупування ак "Барткевич". Був важко поранений у голову (втратив око) під час боїв у редуті PWPW наприкінці серпня. За бойові дії в повстанні він був нагороджений Хрестом доблесті (6.09.1944) і хрестом Virtuti Militari, врученим особисто комендантом АК ген. Тадеушем "Бора" Коморовським під час інспекції 23.09.1944 р. Сестрою Єжи Бартника була Марія Тереса Бартник "Діана".
Джерело інформації: Jerzy Antoni Bartnik „Magik", https://wwwj944.pl/powstancze-biooramy/jerzy-bartnik,2222.html
Фото: повстанці з угруповання "Барткевич": Єжи Бартник "Магік" і Валентин Зелінський "Боцман" на посаді (фото: сімейні колекції Єжи Бартника " Магіка").
Капітуляція, неволя
2 жовтня 1944 р. військові дії на території варшави були припинені. Під час Варшавського повстання загинуло близько 16 тис. Повстанців та близько 150 тис. Цивільних жителів міста. До німецького полону потрапило 12 тис. повстанців. Серед них виявилося більше ніж 3 тис. Жінок і більше тисячі неповнолітніх хлопчиків.
Джерело інформації: Chcieliśmy być wolni. Powstanie Warszawskie 1944, red. A. Zawistowski, Warszawa 2022, s. 321.
Фото з табору військовополонених у Fallingbostel XI B. Вікторія Дармош "Адуся" з дочкою владиславою дармош "Дзюнею" (колекція Музею Варшавського повстання).
Втрати...
Під час Другої світової війни загинуло близько 6 мільйонів польських громадян, з них ок. 2 мільйонів жертв були дітьми. Було германізовано бл. 200 тисяч польських дітей.
Фото: дівчинка над могилою в саду на Мазовецькій 9 (фото Сильвестра Брауна "Кріс". Колекції Варшавського музею).
Лодзькі сліди Повстання – Марія Туровська, уроджена Павловська, «Мишка»
Марія Туровська ур. «Мишка» народилася в 1929 р. в Бресті Куявському. Після початку війни сім'я Павловських була переселена німцями до Генеральної губернії.
Марія жила у Варшаві, вчилася таємно і в якості зв'язкової діяла в Сірих шеренгах. Під час Варшавського повстання вона працювала в скаутській польовій пошті і була поранена в ноги. Після припинення бойових дій вона покинула місто разом з цивільним населенням. Після війни оселилася в Лодзі, завершила хімічний факультет Лодзинського університету, в 1990 р. Була призначена на посаду професора Університету лодзі.
Джерело інформації : пам'ятка із запису для Музею польських дітей – жертв тоталітаризму.
«Коли я поширювала ці листи на цій площі, найкрутіше було те, як я йшла з цими листами, це був рейд цих маленьких пікіруючих літаків. І одна з бомб впала позаду мене. І вона потрясла мене, буквально, як ніби вона посікла мені всю праву ногу, а ліву лише трохи. Але я могла ходити, тому пішла до найближчого перев'язувального пункту. А там ... Тому що там було саме це бомбардування цих літаків, ось тут людина без ока, без руки, без ноги... Як я побачила... Я сама зробила перев'язку, на цю пошарпану ногу наклала. І я думаю: що я тут роблю? Я не буду займати чергу і час для такої дурниці, я піду до свого помешкання».
Джерело цитати: запис для Музею польських дітей-жертв тоталітаризму.
Фото: Марія Павловська «Мишка», липень 1944 р. (колекція Марії Туровської, уродженої Павловської).
Фото: Марія Туровська, ур. Павловська, лютий 2024 р. (колекція Музею польських дітей).