Зустрічі зі свідками історії

Він народився в місцевості Сіма, Росія, в родині вигнанців, які брали участь у Січневому повстанні. Дитинство та юність провів в Україні. Навчався в гімназії в Злотополі, звідки – за рішенням царської влади – був виключений за пропольську діяльність. Підсумкові іспити за курс середної школи здав екстерном у Білій Церкві. У 1897 р. розпочав навчання на хімічному факультеті Політехнічної школи у Львові. Приєднався до закордонної секції Польської соціалістичної партії на окупованих Росією територіях. Він взяв партійний псевдонім Євстахій. З групою найближчих співробітників заснував часопис «Промінь», який став знаряддям впливу галицьких соціалістів на молоде покоління «непокірних». Тоді він особисто познайомився з Юзефом Пілсудським.

У 1900 р. він перервав навчання і почав працювати підмайстрем на цукрових заводах Поділля та Буковини. Водночас вів політичну діяльність у напрямку розвою українського самостійницького руху.

Закінчивши навчання, разом із дружиною Феліцією переїхав до окупованої Росією території. За рішенням керівництва Польської соціалістичної партії (PPS) почав працювати в таємних друкарнях і редакціях у Варшаві. У 1909 році увійшов до складу Центрального робітничого комітету PPS, а потім очолив Організаційний відділ партії. У 1912 році внаслідок розколу в PPS та відокремлення Революційної фракції - приєднався до опозиційного PPS руху.

У 1912-1914 рр. працював у нафтовій та газовій промисловості в Бориславі.

У серпні 1914 р. вступив до польських легіонів. Навички, набуті в підпіллі, використовував в агітаційній роботі. На прохання Юзефа Пілсудського керував виготовленням печаток для Головнокомандувача та Крайового уряду. Служив інтендантом у комісара Війська Польського в Єнджейові, потім був призначений до канцелярії Комісара Війська Польського в Кельце, де виконував обов’язки голови міської інтендантури. Наприкінці серпня 1914 року його призначили тимчасовим уповноваженим Крайового Уряду Війська Польського міст Стараховіце та Островець-Свєнтокшиський.
Седлецький брав активну участь в організації структур Польської Національної Організації (PON) на окупованих росією територіях. Був членом Ради PON. З грудня 1914 року, спочатку як емісар PON, а потім Військового відділу Верховного Національного Комітету (DW NKN), він проводив агітаційну та вербувальну кампанію та збирав кошти для легіонерів на підконтрольних німцям територіях. З березня 1915 р. виконував обов’язки емісара Верховного нацыонального комытету (NKN) в Серадзькому повіті.  

З травня 1915 р. він також розгорнув незалежницьку діяльність у Лодзі. В умовах заборон, що були впроваджені німецькою владою на агітаційну діяльність легіонерських емісарів, Седлецький обійняв у місті посаду делегата DW NKN. Він згадував: «Завдання було дуже важким. Це також була одна з головних причин, чому мене, старого конспіратора, відправили до Лодзі. Звісно, довелося працювати тут таємно. Перед від’їздом я спілкувався з Титусем Филиповичем. (…) він не хотів давати мені жодних інструкцій, стверджуючи, що я знаю, як діяти» [2]. Як представник NKN, він об’єднав патріотичні організації, ініціювавши та співтворивши міжпартійну установу – Національний комітет міста Лодзь (KNmŁ). Розгорнув кампанію реполонізації, організувавши з цією метою т. зв Полонізаційну секцію при KNnŁ. Ці акції мали на меті спонукати мешканців Лодзі бойкотувати магазини та установи, зокрема школи, на будівлях яких були російськомовні та німецькомовні вивіски. Якщо на звернення KNmŁ не було реакції, бійці PPS і Національної спілки робітників (NZR) знімали або зафарбовували інформаційні щити. Образивши німецьку владу, він переховувався, щоб уникнути арешту, а потім потрапив до Пйотркова. Свою діяльність у Лодзі він описав у спогадах[3].

У серпні 1915 року, після того як німці окупували Варшаву, він подав у відставку і перейшов у розпорядження Пілсудського. Він доповнив групу довірених легіонерів, які були відкомандеровані до цивільного життя і які були членами таємної Польської Військової Організації. У листопаді 1916 р. Седлецький був звільнений з легіонів за станом здоров'я.

У 1916-1919 роках у Калуші поблизу Борислава С. Седлецький виконував обовязки директора газової компанії. Професійну діяльність поєднував із політичною. У 1917 р. через Єнджея Морачевського був прийнятий до таємної Організації А. За згодою з керівництвом табору Пілсудського підготував підпільний заклад біля Калуша на випадок втечі Пілсудського з Магдебурга.

У 1919 році Седлецький з родиною назавжди оселився у Варшаві. Того ж року почав працювати в органах Асоціації повітових зборів Республіки Польща, а потім – з 1921 року – в Економічно-інвестиційній кооперативній асоціації повітових управ у Варшаві.

Був редактором тижневика «Samorząd» (Самоврядування), де опублікував статтю про повернення Верхньої Сілезії до Батьківщини. Долучився до діяльності Бойової служби PPS на користь сілезьких повстанців. У його квартирі до червня 1920 року діяла підпільне підприємство вибухових речовин.

С. Седлецький був сенатором першої каденції (1922-1927) від списку № 2 Польської соціалістичної партії та четвертої каденції (1935-1938) від списку Безпартійного блоку співпраці з урядом -Табору Національної Єдності. Був прихильником економічної автаркії Польщі. Як представник парламентського Союзу польських соціалістів вів активну політичну діяльність на Поліссі. Він підготував меморандум, адресований у вересні 1923 року прем'єр-міністру Вінсенту Вітосу щодо політичної та економічної кризи в цьому регіоні. Свої виступи він також присвячував політичній ситуації в СРСР, особливо на Кавказі. Засуджував імперіалізм і національну політику Москви.

У 1925-1931 роках він був президентом двох кооперативів: Варшавського житлового кооперативу та Житлового кооперативу «Domy Spółdzielcze». Діяльність керованих Седлецьким кооперативів, у результаті якої було здано в експлуатацію півтори тисячі квартир, була відповіддю кіл PPS на житлову кризу, що торкнулася робітничих родин.

C.Седлецький був головою правління товариства „Nasz Dom” («Наш дім»), яке керувало центром опіки та виховання дітей. У 1928 році Товариство розпочало будівництво нової штаб-квартири для дитячого навчального закладу в Білянах у Варшаві, що зустріло велику підтримку політичних кіл PPS. У благодійній діяльності для «варшавських дітей вулиці» співпрацював з Олександрою Пілсудською, Адамом Скварчинським та Янушем Корчаком.

Станіслав Седлецький вважався одним із передвісників прометеївського руху, який боровся за політичну співпрацю з національними та етнічними меншинами колишньої Росії, спрямовану проти імперської політики СРСР. Як головний редактор часопису «Przymierze» був серед ініціаторів першої прометеєвої організації в Польщі – Союзу зближення відроджених народів. 12 березня 1926 року він започаткував діяльність ключової прометеєвської інституції ІІ Речі Посполитої – Східного інституту у Варшаві. До 1939 р. він був президентом Інституту. Був також в елітній групі почесних членів клубу «Прометей». У 1939 році він підготував меморіал, адресований правлячому табору під назвою «Прометеївський рух серед підросійських народів на еміграції в Польщі».

Після початку війни Седлецький разом із родиною переїхав на схід. В умовах радянської агресії 17 вересня 1939 р. покінчив життя самогубством у Кременці. Похований на цвинтарі римо-католицької парафії в Кременці (нині Україна). Сім’я сенатора – дружина Феліція та доньки Марія та Ірена – були заарештовані НКВС у червні 1940 р. і заслані до трудового табору до Сибіру. За амністією 1941 року вони потрапили до Узбекистану, де формувалася 6-та піхотна дивізія армії Андерса. Через стан здоров’я Феліцію Седлецьку помістили в польський польовий госпіталь. Доньки сенатора служили в жіночій допоміжній службі. У серпні 1942 року родина Седлецьких була евакуйована до Ірану, а потім до Індії. Дружина сенатора померла в 1944 році в Бомбеї. Доньки емігрували до Австралії в 1950 році.

У 1932 році сенатор Станіслав Седлецький був нагороджений Хрестом Незалежності.

-----

[1] Біографія сенатора Станіслава Седлецького була підготовлена в наступних публікаціях: I. Maj, J. Maj, Senator Stanisław Siedlecki. Youth and the beginnings of political activity (1877-1918). Contribution to a biography.,“Humanities and Social Sciences HSS”, vol. XXV, 27 (4/2020), October-December 2020, s. 21-39; A. Pacholczykowa, Stanisław Siedlecki (1877-1939), „Polski Słownik Biograficzny”, t. 36, 1995-1996, s. 555-558.
[2] I. Maj, J. Maj,op. cit., s. 81.
[3] Eustachy (Stanisław Siedlecki), Spolszczenie Łodzi. Wspomnienie z czasów okupacji niemieckiej[w:] Kalendarz Robotniczy PPS na rok 1923,Warszawa 1923, s. 76-79.